Великий голод в Ірландії
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Вели́кий го́лод в Ірла́ндії (ірл. An Gorta Mór, англ. Great Famine, відомий також як Ірландський картопляний голод) охопив Ірландію в 1845-1849 роках. Голод був викликаний деструктивною економічною політикою Великої Британії та спровокований епідемією фітопатогенного картопляного гриба Phytophthora infestans, який викликав фітофтороз.
Через англійську колонізацію XII—XVIII століть корінні ірландці практично повністю втратили свої земельні володіння; сформувалася нова керівна верства, що складалася з протестантів, вихідців з Англії та Шотландії.
На початку XIX століття близько 6/7 населення Ірландії було зайняте в сільському господарстві, у якому панували кабальні форми експлуатації. Ірландія служила одним із джерел накопичення англійських капіталів і розвитку промисловості в Англії.
З середини 1840-х років почався аграрний переворот. Падіння цін на хліб (після скасування в 1846 році в Англії «хлібних законів») спонукало землевласників розпочати інтенсивний перехід від системи дрібної селянської оренди до крупного пасовищного господарства. Посилився процес зганяння дрібних орендарів із землі (так зване очищення маєтків).
Скасування «хлібних законів» і хвороби картоплі, яка була основною культурою в малоземельних ірландських селян, привели до страшного голоду 1845-1849 рр.
Окрім Ірландії, хвороба картоплі перекинулася на інші європейські країни, але ніде більше не викликала таких катастрофічних наслідків.
Через голод загинуло від 500 тис. до 1,5 млн осіб. Значно збільшилася еміграція (з 1846 по 1851 рік виїхали 1,5 млн осіб), особливо в США, що стала постійною межею історичного розвитку Ірландії. У результаті, в 1841—1851 рр. населення Ірландії скоротилося на 30 %.
І надалі Ірландія стрімко втрачала населення: якщо в 1841 р. чисельність населення становила 8 млн. 178 тис. осіб, то в 1901 р. — всього 4 млн. 459 тис.
Голод став переломним моментом в історії Ірландії[1], яка тоді була частиною Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії. Голод і його наслідки назавжди змінили демографічний, політичний, та культурний ландшафт острова. Для місцевих ірландців і тих, хто став частиною діаспори[en], голод увійшов у народну пам'ять[en][fn 1] і став об'єднавчим фактором для гомрула та рухів за Об'єднану Ірландію. І без того напружені відносини між багатьма ірландцями та британською короною зіпсувалися ще більше, посиливши міжнаціональну та міжрелігійну напруженість і підвищивши ірландський націоналізм та республіканізм[en] в Ірландії та серед ірландських емігрантів у США та інших країнах.