![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/60/Zvartnots_img_6965.jpg/640px-Zvartnots_img_6965.jpg&w=640&q=50)
Вірмени у Візантії
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Вірмени у Візантії становили за окремих часів найзначнішу етнічну меншину. Історично це було обумовлено знаходженням у складі Візантії частини історичної Вірменії, розташованої на захід від Євфрату. Після розділу Вірменії 387 року між Римською імперією і державою Сасанідів до імперії було приєднано частину Великої Вірменії. Цього часу і пізніше відбувалися значні міграції вірмен у візантійську Малу Азію, Константинополь і європейську частину імперії. Вірмени займали чільне місце у складі панівного класу Візантії, з їхнього числа вийшов ряд імператорів: Іраклій I (610—641), Філіппік (711—713), Артавазд (742—743), Лев Вірменин (813—820), Василій I Македонянин (867—886) і заснована ним династія, Роман I Лакапін (920—944) і Іоанн Цимісхій (969—976). Згідно з підрахунками О. П. Каждана, в XI—XII століттях вірмени становили 10–15 % владущої аристократії; з урахуванням осіб і сімей, чиє вірменське походження не цілком достовірно, це співвідношення стає істотно вище. У зв'язку з тим, що Вірменія не визнала Четвертий Вселенський (Халкедонський) собор (451), на відносини між Візантією і Вірменією впливали спроби офіційної візантійської церкви звернути Вірменську церкву до халкедонізму. Багато вірменів відігравали важливу роль в греко-римському світі й у Візантії[1].