Артилерія Першої світової війни
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Артилерія Першої світової війни — сукупність різнорідних видів та предметів (основних та допоміжних) артилерійських систем, боєприпаси до них, приладів для ведення та корегування стрільби), для ураження живої сили та техніки противника у повітрі, на суходолі та на воді, що застосовувалися сторонами конфлікту в роки Першої світової війни. Артилерія відігравала надзвичайно важливу роль у проведенні наступальних операцій та обороні Першої світової війни. Воєнні дії тривали цілих чотири роки, хоча багато хто вважав, що вони будуть максимально швидкоплинними. Тому і війна, як вважалося, повинна була мати маневрений характер. На початку Першої світової війни артилерію поділяли на польову (легку, кінну, гірську), польову важку та облогову. У ході війни, в міру перетворення її на позиційну (траншейну), з'явилася артилерія супроводження, зенітна артилерія, протитанкова артилерія тощо. Це відбувалося паралельно з появою на полі бою танків, які зрештою зіграли вирішальну роль в усій війні.
Артилерія Першої світової війни | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Перша світова війна | |||||||
Німецька довгоствольна 210 мм гармата на платформі для стрільби по французькій столиці, так звана «Паризька гармата» | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Антанта: Франція Британська імперія Королівство Італія Російська імперія США Грецьке королівство Румунське королівство Королівство Сербія Королівство Чорногорія |
Четверний Союз: Німецька імперія Австро-Угорщина Османська імперія Болгарія |
Перша світова війна ознаменувалася багатьма досягненнями в артилерійській війні. Тепер артилерія могла стріляти фугасними снарядами нового типу, запускаючи їх ще далі та з вищою швидкострільністю вогню. Через це сили противника в окопах уже не завжди були в безпеці, їх можна було постійно обстрілювати. На деяких ділянках фронту зосередження артилерійського вогню стало поширеним явищем, коли кілька гармат вели вогонь по ділянці, наприклад лінії окопів, кожна гармата випускала по кілька снарядів на хвилину протягом годин. Для відволікання уваги противника від місця атаки перед боєм використовувалася також постановка артилерійського загороджувального вогню. Шляхи за лінією також були обстріляні, щоб ворожі підкріплення не могли безпечно наблизиться до лінії фронту.
Німці відродили міномети через їх здатність стріляти під кутом понад 45 градусів, і, отже, теоретично (хоча не часто) вони могли кидати снаряди прямо в траншею противника перед тим, як вибухнути, для спричинення противникові максимальної шкоди. З 1915 року артилерійські снаряди почали також використовувати німецькими військами для стрільби хімічними боєприпасами, і союзники наслідували їх приклад після Другої битви при Іпрі.