Архітектура Великого князівства Литовського
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Архітектура Великого князівства Литовського ― сукупність різних будівель і споруд, зведених на території Великого князівства Литовського відповідно до їх призначення, технічних можливостей і естетичних поглядів суспільства XIII—XVIII століть.
Початком архітектури Великого князівства Литовського зазвичай вважається будівництво дерев'яних замків, навколо яких виникали сільські поселення. Але захист від ворогів вимагав потужної фортифікаційної системи, і на межі XV століття розпочалось будівництво кам'яних замків. У XV—XVI століттях розширилось будівництво кам'яних і дерев'яних приватновласницьких замків, водночас введення у військове будівництво західноєвропейських фортифікаційних систем сприяло поступовому перетворенню замків на палацово-замкові комплекси, поєднанню в них громадських і оборонних функцій. Сусідство з європейськими країнами стало передумовою поширення в оборонному будівництві Великого князівства Литовського романського і готичного стилів, тут склався місцевий різновид готичного стилю, для якого були характерними пластичність форм і урочиста монументальність.
У XIV — першій половині XVI століття зростання міст і міське самоврядування призвели до становлення нових форм міської архітектури (ратуші, церкви, костели, торгові ряди тощо). Наприкінці XVI — першій половині XVII століття здійснювалося широкомасштабне будівництво приватновласницьких міст, під впливом архітектури ренесансу сформувалась регулярна композиція в їх просторовому розплануванні. Протягом XVII―XVIII століть сформувалася своєрідна архітектурна система бароко, яка отримала назву віленської. Храмове будівництво остаточно окреслилось в першій половині XVI століття, коли характерним став новий тип храмів, які були пристосовані до оборони і входили до системи міських укріплень чи були окремими пунктами в довколишніх селах.