Боб Ділан
американський співак, композитор, поет і гітарист, нобелівський лауреат (2016) / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Боб Ділан?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Боб Ді́лан (англ. Bob Dylan — псевдонім Ро́берта А́ллена Ці́ммермана (англ. Robert Allen Zimmerman), 24 травня 1941, Дулут, Міннесота, США) — американський співак, композитор, поет і гітарист, з лірики якого запозичено багато крилатих фраз, а музика вплинула на творчість багатьох композиторів-піснярів. Одна з найвпливовіших фігур у поп-музиці за останні п'ятдесят років. Значну частину своїх найвідоміших робіт музикант написав у 1960-х роках, коли його проголосили «голосом покоління» і однією з головних персон пісні протесту, чому сприяли пісні «Blowin' in the Wind» і «The Times They Are a-Changin'», які стали славнями руху за громадянські права і руху проти війни у В'єтнамі[en]. 1965 року він змінив звучання на електричне[en], цим відколовшись від американського фолк-руху і своєї ранньої фан-бази, записавши культовий шестихвилинний сингл «Like a Rolling Stone», новаторську концепцію якого вважають одним з переломних моментів у поп-музиці XX століття.
Боб Ділан | |
---|---|
Bob Dylan | |
Виступ Боба Ділана в Барселоні | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | Роберт Аллен Ціммерман |
Дата народження | 24 травня 1941(1941-05-24) (83 роки) |
Місце народження | Дулут, Міннесота, США |
Роки активності | 1962—дотепер |
Громадянство | США |
Національність | Єврей |
Віросповідання | юдаїзм |
Професія | співак, композитор, поет |
Освіта | University of Minnesota systemd, Hibbing High Schoold і Sidwell Friends Schoold |
Співацький голос | баритон |
Інструменти | гітара[1], губна гармоніка[1], фортепіано, вокал[d][1], Richter-tuned harmonicad і Нікельхарпа |
Мова | англійська |
Жанр | рок, фольк-рок, кантрі |
Псевдоніми | Elston Gunnn, Blind Boy Grunt, Lucky Wilbury/Boo Wilbury, Elmer Johnson, Jack Frost, Jack Fate, Willow Scarlet, Robert Milkwood Thomas, Tedham Porterhouse, Sergei Petrov |
Лейбл | Columbia Records, Asylum Records |
Нагороди | |
Батько | Абрам Циммерманd[2] |
Мати | Беатриса Стоунd[2] |
Діти | Jakob Dyland[3] і Джессі Диланd[4] |
Автограф | |
www.bobdylan.com | |
Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі |
Тексти Ділана містять широкий спектр політичних, соціальних, філософських і літературних впливів. Своєю творчістю музикант кинув виклик чинним правилам поп-музики, ставши важливою частиною зростального контркультурного напрямку. Натхненний артистизмом Літла Річарда й поетичним стилем Вуді Гатрі, Роберта Джонсона і Генка Вільямса, Ділан розширив і персоналізував музичні жанри. Упродовж своєї кар'єри він спробував себе в багатьох напрямах американської музики, від фолку, блюзу та кантрі до госпелу і рок-н-ролу, від рокабілі до англійської[en], шотландської[en] та ірландської народної музики[en], охопивши навіть джаз і Great American Songbook.
Після виходу його дебютного самоназваного альбому 1962 року, Ділан здійснив прорив, випустивши платівку The Freewheelin' Bob Dylan (1963), що містить пісні «Blowin' in the Wind» і «A Hard Rain's a-Gonna Fall», а також ще кілька композицій, які стали символами епохи. 1964 року вийшов політизований The Times They Are A-Changin' і абстрактніший Another Side of Bob Dylan. Після цього, за 18 місяців, музикант записав три свої найважливіші і найвпливовіші альбоми 1960-х: Bringing It All Back Home, Highway 61 Revisited і Blonde on Blonde. 1966 року музикант став менш публычним після аварії на мотоциклі. У цей період він багато працював з The Band, який вже раніше був його концертним гуртом; результатом спільної діяльності став альбом The Basement Tapes, що вийшов 1975 року. Наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років Ділан захопився музикою кантрі, що виразилося в матеріалі платівок John Wesley Harding, Nashville Skyline і New Morning. 1975 року відбувся вихід Blood on the Tracks, однієї з основних платівок у кар'єрі музиканта, після чого наступного року був критично і комерційно успішний альбом — Desire (1976). Наприкінці 1970-х років Ділан став євангельським християнином і випустив серію альбомів у стилі госпел, зокрема, Slow Train Coming, після чого повернувся до свого традиційного рок-звучання на лонгплеї Infidels. Серед найбільш знакових робіт пізньої кар'єри музиканта, критики виділяють Time Out of Mind, Love and Theft і Tempest. Останні альбоми Ділана написані під впливом традиційної американської музики, зокрема пісень з «Great American Songbook», і творчості Френка Сінатри. Наприкінці 1980-х років Ділан організував регулярний гастрольний тур, так званий Never Ending Tour[en], де виступає разом зі своєю сценічною групою на гітарі, клавішних та губній гармоніці.
Ділан є одним із найбільш комерційно успішних музикантів усіх часів — станом на 2017-й рік сумарний тираж його альбомів перевищує 100 мільйонів копій. Упродовж кар'єри йому вручили велику кількість престижних нагород, зокрема дванадцять премій «Греммі», один «Оскар» і один «Золотий глобус». Крім цього, його ввели до Зали слави рок-н-ролу, Зали слави піснярів і Зали слави піснярів Нешвілла[en]. Журі «Пулітцерівської премії» вручило йому спеціальну відзнаку «за визначний вплив на популярну музику й американську культуру за допомогою ліричних композицій виняткової поетичної сили»[5]. У травні 2012 року Барак Обама вручив йому Президентську медаль свободи.
Лауреат Нобелівської премії з літератури 2016 року за «створення нових поетичних виражень в американській пісенній традиції»[6].
Починаючи з 1994 року, Боб Ділан видав шість книжок малюнків, а виставки його картин відбулись у багатьох відомих галереях. Як музикант, він продав понад 100 мільйонів платівок, що робить його одним із найуспішніших музикантів сучасності.