Героїчна нагота
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Героїчна нагота або ідеальна оголеність — концепція в антикознавстві, яка описує нереалістичне використання наготи в класичній скульптурі для показу фігур, які можуть бути героями, божествами або напівбожественними істотами. Ця конвенція почалася в архаїчній і класичній Греції та продовжилася в елліністичній і римській скульптурі. Існування або значення такої конвенції є предметом наукових дискусій.
Героїчна нагота | |
Джерело натхнення | Давньогрецькі скульптури |
---|---|
Зображує | оголеність |
Гештег | heroicnudity |
Героїчна нагота у Вікісховищі |
У давньогрецькому мистецтві воїни на рельєфах і розписних вазах часто зображувалися оголеними в бою, що насправді не було грецьким звичаєм та не було характерним і в інших контекстах. Ідеалізовані юнаки (але не жінки) були зображені у вигляді фігур-куросів, а культові зображення в храмах деяких чоловічих божеств також були оголеними. Пізніше портретні статуї заможних громадян, зокрема римських імператорських сімей, отримали ідеалізовані оголені тіла; тоді це включало й жінок. Тіла завжди були молоді й атлетичні; старі тіла ніколи не показувалися. Пліній Старший відзначав упровадження в Римі грецького стилю.
Картина Аньоло Бронзіно «Портрет Андреа Доріа в образі Нептуна» (бл. 1530) та статуя Мікеланджело «Давид» (1501—1504) були рідкісними прикладами героїчної наготи епохи Відродження. Конвенцію іноді відроджували в неокласичному мистецтві, наприклад, статуя Антоніо Канови, яка зображує Наполеона в образі Марса-миротворця (1802—1806).