Гражданський шрифт
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Громадянський шрифт (рос. Гражданский шрифт) — шрифт на основі антикви, розроблений у Венеції для кириличної абетки й використаний 1682 року в друці книги О. Посиловича «Про духовну насолоду».[1] З 1704 року з деякими корективами запроваджений у Московському царстві Петром I[2][3][4] для друку світських видань у часи першої реформи московитського (російського) письма.
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (лютий 2022) |
- Гражданка перенаправляється сюди. Для статті про село Гражданку див. Гражданка (село).
За цією реформою з кириличного алфавіту усунуто як непотрібні літери ѡ («от», омега), Ѱ («псі»), Ѯ («ксі»), ѕ («зело»), ѵ («іжиця»), остаточно вилучено Ѫ («юс великий») і Ѧ («юс малий»), впроваджено літеру е замість ѥ, узаконено спорадично вживану раніше літеру я замість ıа тощо. Проте в алфавіті ще залишалися літери ѳ («фіта»), ѣ («ять»). Спрощено також друкований шрифт, що дістав назву «гражданська азбука».