Діагрид
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Діагрид (англ. diagrid – діагонально-перетинчата сітка) — концепція стійкого каркасу, виконаного з діагонально взаєморозміщених металевих, бетонних або дерев'яних балок, який використовується при будівництві будівель і дахів.[1] Подібних підхід є економним щодо використання конструкційної сталі, ніж звичайний сталевий каркас — наприклад, Вежа Херст у Нью-Йорку, розроблена Норманом Фостером, використовує на 21 відсоток менше сталі, ніж у стандартній конструкції.[2] Діагрид позбавляє потреби в колонах як при горизонтально-направлених балках і може використовуватися для виготовлення великих просторових покрівельних просторів без колон.[3] Інша знакова споруда, спроектована Фостером, 30 Сент-Мері Сокира, у Лондоні, Велика Британія, відома як "Корнішон", також використовує систему діагриду. Один із перших авторів конструктивізму p з використанням діагриду та гіперболоїдних конструкцій на теренах України та Росії за словами англійського архітектора Яна Річі[en] вважають Шухова Володимира Григоровича.