Майкл Кремер
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Майкл Кремер (англ. Michael Robert Kremer; нар. 12 листопада 1964(19641112)[9]) — американський економіст, фахівець з економіки розвитку. Лауреат премії з економіки пам'яті Альфреда Нобеля 2019 року спільно з Абхіджит Банерджі та Естер Дюфло «за їх експериментальний підхід до пом'якшення глобальної бідності»[10].
Майкл Кремер | |
---|---|
Народився |
12 листопада 1964(1964-11-12)[1][1] (59 років) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[2] |
Країна | США |
Діяльність | економіст, викладач університету |
Галузь | економіка розвитку і health economicsd |
Alma mater | Гарвардський університет і Гарвардський університет |
Науковий керівник | Роберт Барро і Ерік Мескін[3] |
Знання мов | англійська[4] |
Заклад | Гарвардський університет[5], Массачусетський технологічний інститут і Чиказький університет[6] |
Членство | Американська академія мистецтв і наук, Національна академія наук США і Економетричне товариство[7] |
Конфесія | юдаїзм[8] |
У шлюбі з | Rachel Glennersterd |
Нагороди | |
Сайт | scholar.harvard.edu/kremer |
|caption=
Обіймає посаду професора з розвитку громад, створену у Гарвардському університеті на кошти Фонду Білла і Мелінди Гейтс. Кремер працює науковим консультантом в Інституті інновацій для боротьби з бідністю (Innovations for Poverty Action[en], Нью-Гейвен, Коннектикут), створеному для вирішення проблем соціального і міжнародного розвитку. Є членом міжнародного товариства по боротьбі із зубожінням.[11] Кремер є засновником і президентом Giving What We Can[en], організації, створеної на базі Гарвардського університету, яка направляє студентів і недавніх випускників як вчителів-добровольців на літні і річні програми в країни, що розвиваються.
Наукові інтереси Кремера зосереджені на дослідженні стимулів. Зокрема, на розробці механізмів стимулювання вакцинації у країнах, що розвиваються, а також на використанні рандомізованих методів для оцінки заходів у галузі соціальних наук. Він створив відому теорію економічного розвитку на базі комплементарних компетенцій, що отримала назву «теорія кілець ущільнювачів[en]».
Кремер запропонував одне з найбільш переконливих пояснень феномена гіперболічного зростання світового населення, що спостерігався до початку 1970-х років, а також економічних механізмів демографічного переходу. На Тижні зростання-2010, що проводилася Міжнародним центром зростання (International Growth Centre[en]), Кремер представив своє дослідження у галузі людського капіталу.