Нагота і колоніалізм
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Нагота та колоніалізм розповідає про роль неодягнених тіл корінних народів в історії контактів із західними культурами та виникнення понять расових класифікацій. У всіх людських суспільствах різноманітні тілесні прикраси є частиною невербальної комунікації, вказуючи на соціальний статус, багатство та індивідуальність. У кліматі, де не потрібен одяг, місцеві прикраси частіше являють собою фарбу для тіла, модифікації, такі як татуювання та скарифікація, і ювелірні вироби, але виконують ті ж соціальні функції, що й одяг.[2]
Європейці тлумачили оголеність корінних народів на основі власної культури та досвіду, які були неоднозначними щодо наготи. У класичній грецькій і римській культурах нагота була нормальною у багатьох ситуаціях, які зображувалися в мистецтві.[3] У класичній давнині лише авраамічні релігії вважали тіло ганебним, вимагаючи скромного одягу, за винятком приватних приміщень або розділення за статтю. У посткласичний період публічна оголеність стала асоціюватися не лише з низьким статусом, але й з моральним занепадом, заснованим на християнських віруваннях.[4] З повторним відкриттям грецької культури на Заході в епоху Відродження оголене в мистецтві стало ідеалізованим, але відмінним від оголеного в повсякденному житті.[5]
У тропічних регіонах Африки, Америки, Азії та Океанії реакція на зіткнення між корінними та західними культурами була різною та змінювалася протягом століть колонізації, але загалом ґрунтувалася на припущенні, що західні народи та культура є більш розвиненими.[6] Наслідки колоніалізму тривають у сучасних незахідних суспільствах. За межами міських районів деякі зберігають або прагнуть відновити корінні культурні практики, які включають традиційну оголеність, тоді як у містах жителі загалом прийняли західні концепції скромного одягу.