Операція «Цербер»
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Операція «Цербер» (нім. Unternehmen Zerberus), також ривок через Ла-Манш (англ. Channel Dash) — кодова назва військово-морської операції Крігсмаріне із зухвалого прориву ескадри німецького флоту, що складалася з двох лінійних кораблів типу «Шарнгорст», важкого крейсера «Принц Ойген» та їхнього ескорту, з Бреста в Бретані до німецьких портів. Німецькі лінкори «Шарнгорст» і «Гнейзенау» прибули до Бреста 22 березня 1941 року після успіху рейдової операції «Берлін» в Атлантиці. Були заплановані нові рейди, і кораблі були переобладнані в окупованому французькому Бресті. Кораблі становили загрозу для трансатлантичних конвоїв союзників, і Бомбардувальне командування Королівських ПС, починаючи з 30 березня 1941 року, постійно атакувало їх на рейді. 6 квітня 1941 року «Гнейзенау» було пошкоджено, а «Шарнхорст» — 24 липня 1941 року після його переведення до Ла-Паліса. Наприкінці 1941 року Адольф Гітлер наказав ОКМ (Верховному командуванню ВМС Німеччини) спланувати операцію з повернення кораблів на німецькі бази проти британського вторгнення до Норвегії. Короткому маршруту прориву через Ла-Манш було віддано перевагу обходу навколо Британських островів за умови фактору несподіванки та повітряного прикриття Люфтваффе. 12 січня 1942 року Гітлер затвердив наказ про операцію.
Операція «Цербер» Unternehmen Zerberus | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Битва за Атлантику | |||||||
Карта основних події операції «Цербер» при прориву німецьких кораблів | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Країни Осі: Третій Рейх |
Союзники: Велика Британія | ||||||
Командувачі | |||||||
Отто Ціліакс Еріх Бей Курт Цезар Гоффманн Адольф Галланд |
Бертрам Рамсей | ||||||
Військові сили | |||||||
2 лінкори 1 важкий крейсер 6 есмінців 14 міноносців 26 швидкісних ударних катерів 32 бомбардувальники 252 винищувачі |
6 есмінців 3 ескортні міноносці 32 моторних торпедних човни 450 літаків | ||||||
Втрати | |||||||
2 лінкори пошкоджені 1 есмінець пошкоджений 1 есмінець легко пошкоджений 2 міноносці легко пошкоджені 22 літаки знищені (7 винищувачів) 13 моряків загинуло 2 поранено 23 члени екіпажів літаків загинуло (4 з JG 26) |
1 есмінець важко пошкоджений кілька моторних човнів пошкоджено 42 літаки знищені 230–250 загиблих та поранених |
Британці завдяки розшифровці німецьких радіоповідомлень, закодованих машиною «Енігма», даним аерофотографічної розвідки та агентів у Франції, мали можливість спостерігати за капітальними кораблями нацистів та повідомляти про результати бомбардувань і зазнаних ними пошкоджень. Для протидії ймовірним рейдам німецьких кораблів проти атлантичних конвоїв, поверненню до німецьких портів шляхом обходу Британських островів або ривку через Ла-Манш, був розроблений спільний план Королівського флоту та Королівських ПС на випадок надзвичайних ситуацій — операція «Фуллер». Паралельно Королівський флот був вимушений тримати значне угруповання своїх кораблів у Скапа-Флоу в Шотландії на випадок прориву в Атлантику німецького лінкора «Тірпіц», що базувався на півночі Норвегії. Бомбардувальне та Берегове командування ПС Великої Британії тримали торпедоносці в Шотландії в готовності для протидії «Тірпіцу», що значно обмежувало чисельність доступних літаків для протидії можливому прориву німців Ла-Маншем. До того ж складі зимові погодні умови погіршували видимість і постійно сковували аеродроми снігом.
11 лютого 1942 року о 21:14 німецькі кораблі вийшли з Бреста і ніким не помічені протягом більше дванадцяти годин, підійшли до Дуврської протоки. З повітря Люфтваффе забезпечувало прикриття за планом операції «Доннеркіль». Коли кораблі наблизилися до Дувра, британці виявили угруповання німецького флоту із запізненням. Атаки Королівських ПС, авіації флоту, ВМС і обстріли берегової артилерії пройшли фактично безрезультатно. Лишень в Північному морі «Шарнгорст» і «Гнейзенау» наразилися на міни та зазнали певних пошкоджень («Шарнгорст» не виходив у море протягом року). До 13 лютого кораблі досягли німецьких портів; Вінстон Черчилль наказав провести розслідування катастрофи, а The Times засудила британське фіаско. У свою чергу командування Крігсмаріне оцінило операцію «Цербер» як тактичний успіх і свій стратегічний провал, оскільки загроза атлантичним конвоям була принесена в жертву гіпотетичній загрозі для Норвегії. 23 лютого «Принц Ойген» був торпедований поблизу берегів Норвегії і після ремонту провів решту війни на Балтиці. В ніч з 26 на 27 лютого «Гнейзенау» перебував у сухому доці, коли піддався бомбардуванню. Відновлення корабля як бойової одиниці було можливе, але вартість ремонтно-відновлювальних робіт виявилася захмарною і лінкор більше ніколи не брав участі в бойових діях. «Шарнгорст» був потоплений у битві біля мису Нордкап 26 грудня 1943 року.