Православний хрест
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Православний хрест (православний хрест, візантійський хрест[1][2][3], русько-візантійський православний хрест[4][5][6] або хрест свято́го Ла́заря[7]) — восьмикінцевий християнський хрест, символ православної церкви.
Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
Відомий з VI століття, задовго до розколу християнської церкви на католиків і православних[джерело?]. Використовувався у візантійському фресковому живописі та декоративно-прикладному мистецтві. У 1551 році під час канонічної ізоляції Російської православної церкви за ініціативи Івана Грозного[8] вперше в історії почав ставитися на куполи церков. З цього часу почав використовуватися і на російській державній та військовій символіці[9].
Згідно з деякими джерелами, у російського православного хреста тільки дві поперечки[10]. Деякі джерела розрізняють хрести з косими поперечками: шестикінцевий називають російським хрестом (інша назва — шестикінцевий православний хрест[11][12]), а восьмикінцевий — православним хрестом[13]. В Юнікоді символ (☦) позначений як «православний хрест» (англ. Orthodox cross)[14]. Аналогічна емблема в Міністерстві у справах ветеранів США називається «Російський православний хрест» (англ. Russian Orthodox cross)[15].
Особливістю восьмикінцевого хреста є наявність нижньої косої поперечки (підніжжя), окрім двох верхніх горизонтальних: верхньої, меншої, та середньої, більшої[16]. За переказами, при розп'ятті Христа над хрестом прибили табличку трьома мовами (грецькою, латинською та арамейською) з написом «Ісус Назарянин, Цар Юдейський». Під ноги Христу була прибита поперечина.