Пізнє важке бомбардування
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Пізнє важке бомбардування (також Місячний катаклізм) — період в історії ранньої Сонячної системи, приблизно 4,1—3,8 млрд років тому, упродовж якого Місяць (а також, ймовірно, внутрішні планети — Меркурій, Венера, Земля і Марс) пережив численні зіткнення з меншими небесними тілами, як вважається, з поясу астероїдів та/або поясу Койпера.
«Пізніми» описані події є лише відносно початкового періоду акреції, під час якого кам'янисті планети Сонячної системи, зокрема й Земля, сформувалися на своїх орбітах і практично досягли сучасної маси. Якщо ж порівнювати період «бомбардування» з геологічною історією Землі та загалом Сонячної системи, він є ще досить раннім у їх існуванні.
Гіпотеза базується на датуванні зразків місячного ґрунту, яке показало, що більшість розплавлених порід сформувалися в цей короткий проміжок часу. Існує декілька припущень щодо причин такого сплеску кількості астероїдів або комет у внутрішніх районах Сонячної системи. Модель Ніцци, популярна серед планетологів, стверджує, що в цей час газові гіганти здійснили орбітальну міграцію (змінили свої орбіти), що, зважаючи на їхню велику гравітацію, змінило орбіти небесних тіл поясу астероїдів та поясу Койпера так, що вони перетиналися з орбітами внутрішніх планет.
З іншого боку, деякі дослідники стверджують, що пояснення місячних зразків зовсім не вимагає існування періоду масованого «бомбардування» астероїдами, а полягає в тому, що проби були відібрані з одного гігантського ударного кратера[1].