Шанування святих
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шанування святих (лат. veneratio) — акт вшанування святого, особи, яка має високий ступінь святості чи праведності[1]. Подібне шанування ангелів виявляють у багатьох релігіях світу. Етимологічно дієслово лат. venerare «шанувати» означає «ставитися з повагою й пошаною». Шанування святих практикується, формально чи неофіційно, прихильниками деяких гілок усіх основних релігій світу, включаючи християнство, юдаїзм[2], індуїзм[3], іслам[4] та буддизм[1][3].
У християнстві шанування святих практикується Східною православною церквою, римо-католицькою церквою та східно-католицькою церквою, усі з яких мають різні види канонізації чи прославлення (почитання). У католицькій і православній церквах, зовнішнє шанування показано шанобливим поклоном або знаком хреста перед іконою, реліквією, або статуєю, або у паломництві до місць, пов'язаних зі святими. Загалом, шанування протестантами не практикується.
Індуїзм має давню традицію шанування святих, виражену по відношенню до різних гуру та вчителів святості, як живих, так і мертвих. Гілки буддизму включають офіційне ритуальне поклоніння святим, а буддизм Махаяни класифікує ступені святості для наслідування[1][3].
В ісламі шанування святих практикується багатьма прихильниками традиційного сунітського ісламу (сунітські суфії, наприклад) та шиїтського ісламу, а також у багатьох країнах, таких як Туреччина, Єгипет, Південна Азія та Південно-Східна Азія[5][6]. Інші: секти, такі як вакхабісти, ненавидять цю практику[7].
В юдаїзмі немає класичного чи формального визнання святих, але існує довга історія шанування біблійних героїв і мучеників. Євреї в деяких регіонах, наприклад у Марокко, мають давню і широко поширену традицію шанування святих[1][2][3].