Ягеллони
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ягеллони, також Ягайлони[1], Ягайловичі (пол. Jagiellonowie) — європейська монарша династія польських королів (1386—1572), великих князів литовських (1377—1392, 1440—1572). Відгалуження литовської княжої династії Гедиміновичів. Представники династії правили також у Чехії (1471—1526) та Угорщині (1440—1444; 1490—1526).
Перший представник, великий князь литовський Ягайло, у 1386 році, після одруження з польською королевою Ядвігою, став польським королем під ім'ям Владислава II (пол. Władysław II). По материнській лінії Ягайло був правнуком галицько-волинського князя та короля Русі Юрія І Львовича та відповідно прапраправнуком короля Данила.
В Україні часи Ягеллонів відзначалися розвитком міст на німецькому (магдебурзькому) праві, значним економічним зростанням та заснуванням козацтва. Останнім представником династії на польському та литовському престолах був бездітний король Сигізмунд II Август, за правління якого, у 1569 році уклали Люблінську унію, внаслідок якої більшість українських земель перейшла під польську владу.