Вуглець-14
ізотоп вуглецю / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Вугле́ць-14 (лат. C-14, історичні назви ра́діовугле́ць, ра́діокарбо́н) — радіоактивний нуклід хімічного елемента вуглецю з атомним номером 6 і масовим числом 14.
Вуглець-14 | |
---|---|
Загальні відомості | |
Назва, символ | радіовуглець, радіокарбон,14C |
Нейтронів | 8 |
Протонів | 6 |
Властивості ізотопу | |
Період напіврозпаду | 5,70 (3) × 103[1] років |
Продукти розпаду | 14N |
Атомна маса | +14,003241989 (4)[2] а.о.м |
Спін | 0+[1] |
Дефект маси | 3 019,893(4)[2] кеВ |
Енергія зв'язку | 7 520,319 (0)[2] (питома) кеВ |
Канал розпаду | Енергія розпаду |
β- | 0,156476 (4)[2] МеВ |
Вуглець-14 є одним із природних радіоактивних ізотопів. 27 лютого 1940 року його вперше виявили під час своїх експериментів американські фізики Мартін Девід Кеймен(інші мови) та Самуел Рубен(інші мови). Період його напіврозпаду, що становить 5730 ± 30 років, був встановлений пізніше (Мартін Кеймен(інші мови) у своїх перших експериментах отримав 2700 і 4000 років[3], Ліббі 1951 року прийняв час напіврозпаду у 5568 ± 30 років). Це дало змогу використовувати цей ізотоп для встановлення віку радіоактивним шляхом у геології при датуванні біоматеріалів віку до 50 000 років. Найчастіше використовується у льодовиковій та післяльодовиковій геології, в археології, а також у фізиці атмосфери, геоморфології, гляціології, гідрології та ґрунтознавстві, у фізиці космічних променів, фізиці Сонця і в біології, не лише для датувань, але і як трасер різних природних процесів[4].
Вуглець-14 утворюється в атмосфері з азоту-14 під впливом космічних променів. Відносний вміст вуглецю-14 у відношенні до «звичайного» (вуглецю-12) в атмосфері залишається приблизно постійним (приблизно 1:1012). Як і звичайний вуглець, 14C вступає у реакцію з киснем, утворюючи вуглекислий газ, який потрібен рослинам у процесі фотосинтезу. Люди та різні тварини потім споживають рослини та виготовлені з них продукти в їжу, засвоюючи таким чином і вуглець-14.