Евенкійська мова
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Евенкі́йська або еве́нкська мова (евен. Эвэды̄ турэ̄н) — мова евенків. Поширена головно у Східному Сибіру — від лівобережжя Єнісею до острова Сахалін. А також на півночі Китаю та в Монголії. Разом із евенською та негідальською мовами належить до північних тунгусько-маньчжурських мов.
Евенкійська мова | |
---|---|
Эвэнки, Эвэды̄ турэ̄н | |
Поширена в | Китаї, Монголії, Росії |
Регіон | Внутрішня Монголія та Хейлундзян (Китай), Селенґійський аймак (Монголія), Красноярський край (Росія) |
Носії | 30-40 тис. |
Писемність | на основі кирилиці |
Класифікація |
Алтайські Тунгуські Північні Евенкійські |
Офіційний статус | |
Коди мови | |
ISO 639-2 | tut |
ISO 639-3 | evn |
Має північне, південне та східне наріччя з великою кількістю говірок. Солонський діалект (евенкійська мова в Китаї) іноді виділяють в окрему мову. В основі літературної мови — непська (з 1953 — полігусівська) говірка південного наріччя. В евенкійській мові діє складний (т. зв. ступінчастий) закон якісно-кількісної гармонії голосних. За граматичним ладом належить до суфіксально-аґлютинативного типу. Лексика відображає сліди тісних контактів із якутською та бурятською мовами, є запозичення з російської мови.
За підрахунками компанії Google до 2100 року мова може зникнути, адже вона використовується паралельно з російською і більшість носіїв надають перевагу саме російській. Мова не має суттєвої підтримки з боку влади та інших організацій. Її вивчають в школах, але розмовляють нею в основному в сільській місцевості[1].