Сакоку
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Сакоку (яп. 鎖国, さこく — «країна в ланцюгах»[1]) — стан і політичний курс самоізоляції Японії від контактів з зовнішнім світом. Проводилась сьоґунатом Токуґава у 17 — першій половині 19 століття з метою забезпечення міцності влади сьоґунату, ліквідації іноземних впливів, насамперед християнства, та монополізації міжнародних торгівлі, кореспонденції і відносин самурайським урядом.
Коротка інформація Назва каною, Ким названо ...
Сакоку | |
Назва каною | さこく |
---|---|
Ким названо | Сідзукі Тадаоd |
Країна | Сьоґунат Едо |
Час/дата початку | 1639 |
Час/дата закінчення | 1854 |
Історичний період | Період Едо |
Протилежне | Кайкокуd |
Закрити
У європейській історіографії також відома під адаптованою назвою «Ізоляція Японії».
Накази сьоґунату, метою яких було утвердження сакоку, називають «ізоляціоністськими»[2].