Тейт Модерн
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Тейт Модерн (англ. Tate Modern) — національна галерея міжнародного модерністського й сучасного мистецтва в центрі Лондона, входить до групи галерей Тейт. Відкрита у 2000 в будівлі колишньої Банксайд електростанції у лондонському бюро Саутерк. Тут представлені твори світового сучасного мистецтва із колекції Тейт, створені з 1900 дотепер.
Тейт Модерн | |
---|---|
англ. Tate Modern | |
51°30′28″ пн. ш. 0°05′58″ зх. д. | |
Тип |
художня галерея[1] позавідомчий державний органd[2] і національний[3] |
Назва на честь | Генрі Тейт[4] |
Частина від | Тейт |
Країна | Велика Британія[5][3] |
Розташування | Велика Британія Лондон |
Адреса | SE1 9TG Bankside, London, SE1 9TG[1] |
Архітектор | de Meurond |
Засновник | Генрі Тейт[6] |
Засновано | 2000 |
Відкрито | 11 травня 2000 |
Відвідувачі |
6 098 340 осіб (2019)[7] 1 156 037 осіб (2021)[8] |
Директор | Роланд Руддd[9] |
Сайт | tate.org.uk/visit/tate-modern |
Тейт Модерн у Вікісховищі |
Тейт Модерн є найбільш відвідуваною галереєю модерністського мистецтва у світі, у 2009 році її відвідало приблизно 4,7 млн відвідувачів на рік.
Тейт Модерн займав шосте місце в ТОП-20 музеїв світу за чисельністю відвідувань у допандемічному 2019 році за даними Theme Index and Museum Index 2022 (перше місце в ТОП-20 займав Лувр) та друге місце серед британських музеїв. Музей у 2019 році мав майже 6,1 млн. відвідувань. Пандемія Covid-19 сильно вплинула на відвідування – у 2020 році кількість відвідувачів становила 1,4 млн. осіб, у 2021 році – 1,2 млн. Однак, у 2022 році стан справ покращився, відбулося певне відновлення інтересу до експозицій Тейт Модерн, чисельність відвідувань збільшилась до 3,9 млн.[10]
Будівля колишньої електростанції Бенксайд на березі Темзи, в якій нині розташовується Тейт Модерн, була зведена за два етапи впродовж 1947—1963 років за проєктом Джайла Гілберта Скотта, який був також архітектором електростанції Баттерсі, Ліверпульського собору, університетських бібліотек Оксфорда і Кембриджа, моста Ватерлоо і автором відомої британської червоної телефонної будки. Після закриття електростанції будівлю переобладнали для розміщення галереї.[11]